Афганістан і досі в серцях. Роки, скільки б їх не минуло, не зітруть у народній пам’яті жертовності наших співвітчизників, які пройшли горнило війни в Афганістані.
Про те, як у її страхітливому полум’ї народжувалась нова плеяда героїв, сьогодні згадували в Радивилівській територіальній громаді.
У День вшановування учасників бойових дій на території інших держав і 32-у річницю виведення військ з Афганістану вшановували земляків, які стійко пройшли через всі випробування неоголошеної війни, залишившись вірними ідеалам бойового братерства. Відповідно до запланованих заходів, в Радивилові відбувся громадський мітинг. На Алеї Слави, що в міському парку Шевченка, відбулось покладання квітів до пам’ятника загиблим воїнам-інтернаціоналістам. Участь у заходах взяли члени місцевої організації ветеранів Афганістану, представники влади Радивилівської територіальної громади – міський голова Микола Карапетян, секретар ради Інна Герасимчук, заступники міського голови Віктор Ісюк, Олександр Пастух, керуючий справами виконавчого комітету міської ради Сергій Гуща, а також представники відділів та структурних підрозділів міської ради. В пам'ять про тих, чиє життя обірвалось під кулями, присутні долучились до скорботної хвилини мовчання. Спільну молитву за загиблими провели священники міського храму Святого Олександра Невського. Протоієрей о.Вячеслав у післямолитвенному зверненні наголосив на певному символізмі одного дня, коли співпадають велике релігійне свято з історичною датою пам’яті. Адже оті воїни, що їм яким судилось пройти важкими дорогами чужої війни і повернутися живими, теж мали своє радісне стрітення (зустріч) із близькими людьми – своїми сім’ями.
За кожним воїном-афганцем – доля, життєвий подвиг, крок у безсмертя. Про це зауважив в своєму виступі Василь Ярмусь, місцевий громадський діяч і поет, викладач дисциплін Радивилівського професійного ліцею, за чиїми плечима – участь у бойових діях в Афганістані. У його авторському доробку є чимало творів на військову тематику, у яких - важкі солдатські історії, надиктовані кривавим афганським конфліктом. Під час громадського зібрання він присвятив усім побратимам, а також родинам загиблих афганців, тематичний вірш і побажав землякам мирного неба над головою.
В його словах звучала глибинна філософія: коли над головами свистіли кулі, і кожна хвилина молодого життя могла стати останньою, воїнам-інтернаціоналістам, які нині в мирному строю, випало щастя вижити. І стати правдивим голосом тих історичних подій.
Ветеранів місцевої організації Афганістану вже традиційно привітала з історичною датою і Радивилівська міська рада. Цього дня було проведено діалог міського голови Миколи Карапетяна з спільнотою учасників бойових дій в Афганістані. Під час тематичного «круглого столу» говорили про те, що цей день виведення військ з Афганістану був великою радістю для воїнів та їх родин. Але він, водночас, став і символом пам’яті за загиблими далеко від Батьківщини українцями. Там, серед палючих пустель Афганістану, назавжди зупинилися серця, зокрема, і двох вихідців з Радивилівщини – Володимира Стеценка та Миколи Мужилка. Голова місцевої організації ветеранів Афганістану Віктор Вознюк повідомив, що, за традицією, у ці лютневі дні члени спілки побували на місці вічного спочинку воїна-інтернаціоналіста Миколи Мужилка, зустрілися з його родиною. Відзначив також, наскільки комфортно усі ці роки вибудовується взаємодія організації ветеранів Афганістану із міською радою. Від правління Української Спілки ветеранів Афганістану він вручив Миколі Карапетяну почесну грамоту – за уважне ставлення до соціальних проблем ветеранів війни в Афганістані та їх державницьке вирішення.
В свою чергу, міський голова відзначив з нагоди пам’ятної річниці почесною грамотою Рівненської обласної ради та нагрудним знаком Леоніда Мороза, - ветерана афганської війни, депутата міської ради кількох попередніх скликань.
Побажав, при цьому, усім учасникам бойових дій війни в Афганістані міцного здоров’я, щастя і спокою сім’ям та батькам, чиї серця чи не найбільше пережили тривог і болю, очікуючи на повернення своїх дітей із території кривавого конфлікту.
***
Згідно зі статистикою, в Афганістані загинули 4 тисячі українців, 72 українських воїни зникли безвісти. Майже 3 тисячі матерів втратили своїх синів, півтисячі жінок стали вдовими, 711 дітей – сиротами. У цей скорботний день Україна схиляє голову перед своїми синами, що воювали та загинули в 16-ти країнах світу.
