ГОЛОДОМОР: ЩОБ НІКОЛИ ЗНОВУ…
Кожної четвертої суботи листопада, коли звершуються молитви в пам'ять про мільйони наших співвітчизників, які стали жертвами голодоморів, у Радивилівській об’єднаній громаді відбуваються поминальні заходи. Під час цьогорічного скорботного зібрання згадали про одну із найстрашніших сторінок української історії – Геноцид 1932-193… чорного років…
Кажуть, що минуле не належить нікому зокрема. Воно — надбання нинішніх і майбутніх поколінь, бо саме їм належить винести з нього всі найсерйозніші уроки, щоб подібні людські трагедії не повторилися ніде і ніколи.
Вже традиційно щорічний національний День пам’яті жертв голодомору та політичних репресій у радивилівській громаді розпочався із жалобної ходи. Представники влади об’єднаної територіальної громади, молодь, небайдужі містяни, живою вервицею рушили до пам’ятного знака жертвам голодоморів, де священики церкви Різдва Пресвятої Богородиці провели поминальне богослужіння. У спільній молитві наша громада пом'янула усіх страчених, замучених, знищених і ненароджених.
Прозвучали жахаючі рядки правди: у пікові місяці Голодомору щохвилини в Україні помирало 24 людини. Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським тоталітаризмом у 1932-1933 роках, пам’яті українських сіл і хуторів, які щезли з лиця землі після найбільшої трагедії XX століття, було оголошено хвилину скорботи. Відбулось покладання квітів та композицій із колосся жита та пшениці до пам’ятного знака жертвам голодоморів. Участь у жалобних заходах взяли голова Радивилівської міської ради об’єднаної територіальної громади М.А.Карапетян, секретар ради І.С.Герасимчук, заступник з гуманітарних питань голови міської ради О.В.Пастух, депутати, члени виконавчого комітету.
Про трагічні сторінки української історії, які примушують стискатися людські серця, у віршах розповіли вихованці літературного гуртка міського будинку школяра (керівник В.Почтарук). Добіркою фактів про причини і наслідки Голодомору доповнила хід тематичної мистецької акції Н.Пилипюк, вчитель історії Радивилівського НВК «школа№1-гімназія». У виконанні викладачів Радивилівської дитячої школи мистецтв прозвучала молитва за Україну «Боже великий, єдиний».
Як свідчить історія, жахливий, штучно організований голод не дістався до нашого регіону, але і на Радивилівщині ще живі спогади тих, хто в голодні 32-33-ий знайшов порятунок на теренах нашого краю. Згадуючи одну із найбільш трагічних сторінок нашої історії, чимало з містян запалили на підвіконнях своїх осель свічі пам’яті та лампадки. Тому що ми не маємо права забути – про Велику Смерть від Великого Голоду.
Побувала Наталка Янчин
