В пам'ять про знищених голодом
Цієї суботи, 26 листопада, біля кургану-пам’ятника жертвам Голодомору 1932-1933 років відбувся мітинг скорботи з приводу 83-х роковин трагедії, визнаної геноцидом українського народу.
…Пам’ять – нескінченна книга, в якій записано все: і життя людини , і життя країни. Без болю не згадати одну із найчорніших її сторінок, списану страшними муками і переживаннями українського народу в смертоносному 33-му. Ще довго-довго з покоління в покоління будуть передавати батьки синам і дочкам, а ті - своїм дітям спогади про тих, хто залишив земне життя у пекельних, голодних муках. Не лінуймося осмислити власне минуле, зрозуміти його, бо історія повторюється. Хто не зробить належних висновків, приречений ходити по колу.
Пам’яті мільйонів українських селян, які загинули мученицькою смертю від голоду, заподіяного сталінським режимом у 1932 – 1933 роках, щороку, четвертої суботи листопада, присвячується акція скорботи «Запали свічку». Все більше сучасних родин, усвідомлюючи трагізм штучно створеного людомору, долучаються до загальнонаціональної традиції, ставлять на підвіконнях своїх осель запалені свічі.
Вже традиційно, біля підніжжя кургану, де споруджено пам’ятник жертвам Голодомору, цього дня відбулись поминальна панахида та покладання вінків. Участь у скорботних заходах взяли секретар Радивилівської міської ради І.Герасимчук, голова районної ради В.Кондик, голова райдержадміністрації О.Ващук, представники трудових колективів освітніх закладів міста, організацій, установ, священнослужителі та працівники ЗМІ
Під час мітингу наголошувалось на штучності створеного голоду на найродючійшій землі, який призвів до загибелі мільйонів українців. 83 роки минуло від тих страшних для України років. Визнання Голодомору 1932–1933 років геноцидом Українського народу законодавчо закріплено Законом України “Про Голодомор 1932–1933 років в Україні”, ухваленим Верховною Радою України 28 листопада 2006 року. Відповідно до міжнародного права, завдяки ухвалі українського суду 143 держави визнали злочин геноциду в Україні. Дослідження голодоморів продовжуються і нині, відкриваються нові сторінки та архівні документи.
Наталка Янчин
