ГАЛАТЮК ВАДИМ РОСТИСЛАВОВИЧ (21.10.1981 — 14.01.2023р.р.)

Дата та місце народження: проживав в с. Балки Радивилівської громади

Дата та місце загибелі: 14.01.2023 року в населеному пункті Озарянівка Бахмутського району.

Звання: старший солдат

Місце поховання: на кладовищі в м. Радивилів

Галатюк Вадим Ростиславович, випускник нашої школи 1998 року. Цілеспрямований, активний, надзвичайно комунікабельний, Вадим легко і швидко знаходив спільну мову з людьми. З дитинства мріяв стати військовим. Любив читати, особливо пригодницькі романи. Коли розповідав про ці книги, усі поряд теж починали ними захоплюватись. Був дуже справедливим і любив свою землю! Але у 12 років через хворобу у нього погіршився зір. І коли 2014 року він хотів піти на фронт, його не взяли за станом здоров’я. Вадим зробив операцію з корекції зору, знову спробував потрапити у військо. Коли почалось повномасштабне вторгнення, був з родиною у Польщі, працював у турецькій фірмі. Він став добровольцем і пішов на захист свободи і територіальної цілісності України, бо коли почув, що росія віроломно напала, не зміг втриматись, вступивши до батальйону “Свобода” Нацгвардії. Шкода, що гинуть справжні патріоти, такі хороші люди, які могли б принести так багато користі Україні. Класний керівник, Климович Раїса Григорівна

ПІД БАХМУТОМ ЗАГИНУВ ДОБРОВОЛЕЦЬ ІЗ РАДИВИЛІВСЬКОЇ ГРОМАДИ

...його серце билось в ритмі любові до рідної землі...

Галатюк Вадим Ростиславович 21.10.1981 р.н. добровільно, за покликом серця,  став на захист свободи, незалежності й територіальної цілісності нашої держави, проходив військову службу в підрозділах Національної Гвардії України.

Життя старшого солдата, кулеметника обірвалось 14.01.2023 року в населеному пункті Озарянівка Бахмутського району. Україна втратила вірного сина, справжнього патріота, мужнього захисника.

Радивилівська міська рада на своїх інформаційних веб-ресурсах висловила щирі співчуття рідним і близьким загиблого воїна.

Чин похорону загиблого на війні Галатюка Вадима Ростиславовича відбувся 18 січня 2023 року.

За адресою проживання сім’ї в с. Балки проходило останнє прощання з Героєм. Заупокійне богослужіння відбулось у Свято-Вознесенському храмі,.

З військовими почестями  поховали загиблого бійця на кладовищі в м. Радивилів.

***

СЬОГОДНІ - РІК СВІТЛОЇ ПАМ'ЯТІ

***

БУВ ГІДНИМ ВОЇНОМ І ЗАГИНУВ ГЕРОЇЧНО!

У Радивилівській громаді попрощались та провели на вічний спочинок загиблого за Україну захисника-добровольця  Галатюка Вадима Ростиславовича з військовим псевдонімом «Вейн».

Життя нашого земляка обірвалось 14 січня на Бахмутському напрямку, від поранень в результаті ворожого мінометного обстрілу .

"Захищаючи рідну землю від окупантів, він поліг смертю Героя. Був надійним та відповідальним, завжди готовим прийти на допомогу, не цурався ніякої роботи, дуже сміливий, завжди вмів підтримати", - так сьогодні про бійця батальйону «Свобода» згадували його військові побратими.

Вадим Галатюк добровільно приєднався до бойового підрозділу в час російської агресії проти України. Єдиною його мотивацією був щирий патріотизм і бажання захистити рідну землю. Проходив військову службу в підрозділах Національної Гвардії України.

***

Загиблому Герою містяни, а також учні Радивилівського ліцею№2, випускником якого був Вадим Галатюк, створили коридор пошани пам'яті...

Проводжаючи в останню земну дорогу Воїна Світла, справжнього патріота, люди зупинялись, щоб схилитись на коліна, і не стримували сліз.. Війна продовжує забирати найкращих.

Наприкінці церемонії прощання на кладовищі військові розгорнули над труною полеглого захисника Державний Прапор, який потім зі словами подяки передали його родині. Під виконання Державного Гімну України та трикратний залп почесної варти Вадима Галатюка поховали як Героя.

Вічна йому слава та шана людська.

Царство Небесне душі...

***

Галатюк Вадим Ростиславович (військовий позивний  «Вейн»)

Поліг смертю Героя боєць батальйону «Свобода» 4 бригади оперативного призначення Галатюк Вадим Ростиславович.

Побратими згадують Вадима як справжнього друга, надійну та відповідальну людину. Він завжди готовий був прийти на допомогу, не цурався ніякої роботи, був дуже сміливим, вмів підтримати побратимів, повести за собою.

Вадим не шукав легких шляхів, тому добровільно приєднався до бойового підрозділу. Єдиною його мотивацією був патріотизм і бажання захистити рідню землю.

У Вадима залишилась маленька донечка, сестра і мама.

***

Мати Вадима Галатюка, пані Надія, написала в пам’ять про свого сина цей вірш:

Похмурий день, туман усе укрив,

І сльози котяться щоками

Мій син Україну боронив,

Тепер він спатиме роками.

Як я згадаю день той роковий,

Коли поїхав ти у далину,

То вирок був страшенний больовий,

Бо повернувся вкладений в домовину.

Не оживає, не говорить син.

Він лиш лежить увінчаний квітками.

Несуть. Кладуть і біля інших домовин

На сон благословенний вже віками.

О ні! Сину мій, моє дитя,

Навіщо доля нас отак покарала?

Ти вже поринув в майбуття,

Залишивши в мені глибоку рану.

***

З допису мами загиблого героя п.Надії Галатюк на сторінці у Фейсбук до 40 днів Світлої Пам’яті Героя:

«Сьогодні вже 40 днів, як моє питання «ЯК ТИ?»  - залишається без відповіді. Останнє фото, декілька особистих речей ...і біль , жаль, сум ...а все могло бути по-іншому…

Він пішов добровольцем у військкомат в 2014 , але його не брали.

Той липневий день 2022, звично закинувши рюкзак, вийшов з двору, думала на роботу. А ти пішов тією дорогою, яку вважав правильною у важкий для України час. Ти поїхав на війну, хоч міг не їхати, працював за кордоном, військомат не шукав тебе. Лише пізніше зателефонував... «Мамо, я у війську, мене взяли!!! «

Як ти радів з цього, це ж збулась твоя дитяча мрія, бути військовим, бути потрібним.

Він телефонував мені лише по вайберу. У нього завжди «все було добре». Про службу розповідав мало. Навіть про поранення дізналась випадково, щось змусило позвонити, як не дивно, відповів зразу ,і питання – «То ви уже все знаєте?»

 -Так знаю. А що саме?

- Я поранений...

-Сильно?...

-Ні ,трошки, в руку, везуть в госпіталь...

- Мамо, я вже здоровий ,їду ,все буде добре.

-Ти де?..

-Не переживайте ,тут спокійно

Грудка льоду в моїх грудях все росла, росла, а ти на всі питання відповідав: «Мамо ,там, де я, все тихо.»

12.01.2023...ОСТАННЯ РОЗМОВА! ХТО Ж ЗНАВ???

13.01.2023 пишу : « ЯК ТИ?»

14.01.2023 - МОЄ ПИТАННЯ БЕЗ ВІДПОВІДІ…

15.01.2023 - ДЗВІНОК ...МАМО, Вадик вчора загину.. .так, це він...так, це точно...

Спочивай, мій сину, тепер я - мама Героя, тепер я носитиму тобі квіти ...

А ти на світі прожив, наче спалах зорі на світанні,

Наче крапля роси, наче крик журавля - тільки мить.

Ти любив нас усіх, та найбільше любив Україну,

напевно, в цьому і є та найважча провина твоя.