ДУДНІК ОЛЕКСАНДР ВАСИЛЬОВИЧ (23.04.1975 - 27.09. 2023 р.р.)

Дата та місце народження: 23 квітня 1975 р. у місті Радивилів

Дата та місце загибелі: помер

Звання: матрос

Сімейний стан: одружений

Місце поховання: на кладовищі в с. Сестрятин

Фото без описуФото без описуФото без опису

ГЕРОЮ-ЗАХИСНИКУ УКРАЇНИ ВІДДАЛИ ОСТАННЮ ШАНУ

У вересні 2023-го громада провела на вічний спочинок земляка-військовслужбовця з с. Сестрятин Дудніка Олександра Васильовича

(23.04.1975 - 27.09. 2023 р.р.)

У Збройних Силах він перебував від початку повномасштабного російського вторгнення, був призваний на захист Батьківщини по мобілізації 1 березня 2022 року Другим відділом Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Проходив службу на посаді майстра-акумуляторника ремонтного відділення артилерійського озброєння ремонтного взводу озброєння, ремонтної роти військової частини А - 4789.

Олександр Васильович Дуднік - Герой, чиє ім’я громада назавжди з шаною та вдячністю передаватиме новим поколінням.

Жалобний кортеж з тілом воїна прибув у рідне село військовослужбовця, де вулицями люди схилялись на коліна, останній шлях воїна додому встеляли квітами.

Чин похорону проходив  у с. Сестрятин, віддати шану Захиснику –оборонцю України зійшлися всі рідні й близькі, друзі, односельці, представники влади територіальної громади, військовослужбовці Радивилівської територіальної роти охорони.

Заупокійне Богослужіння проходило в Свято-Миколаївському храмі с.Сестрятин.

З військовими почестями Олександра Дудніка поховали на сільському кладовищі у Сестрятині. Рідним Героя було передано національний прапор України, яким була вкрита його труна упродовж всього чину похорону, відповідно до встановленого державою церемоніалу поховання військових.

Вічна пам'ять та слава Герою-Захиснику України!

Світлий спомин про Олександра Васильовича Дудніка назавжди в наших серцях!

 

 

 

***

Дудніка Олександра  в селі Сестрятин на Радивилівщині знали як майстра із золотими руками. Мав синочка, і коли почалася війна, одразу подався у військкомат, бо хто, як не він,  мав захищати спокій своєї родини.

Дуднік Олександр Васильович народився 23.04.1975 р. у місті Радивилів. Закінчив  Радивилівську  школу №2, навчався у професійному ліцеї спеціальності токаря. Працював. Він був хорошою, відповідальною людиною, талановитим майстром. Проте війна змінила все. 

Маємо знати й пам’ятати тих, хто ще зовсім недавно жили, навчалися, працювали  поряд з нами.

***

 

Зі спогадів вчительки та класного керівника Алли Василівни Фаєвської: «Дуднік Олександр Васильович народився 23 квітня 1975 року. У 1982 році маленького Сашка і його сестричку Світлану батьки передали в дбайливі вчительські руки. Нова школа зустріла їх , взяла у свою родину , навчала добру , виховувала для добра , згодом провела у широкий світ. З родиною Дудніків познайомилася у 1985 році після призначення класним керівником п'ятого класу , де навчалися двійнята. Яким він був? Звичайним , таким як усі. Єдиним сином у своїх батьків. У школі - звичайним учнем. Спогади про Сашка лише світлі. Простий , щирий. Запам'ятався скромним хлопчиною середнього зросту. Сором'язливий , і цю сором'язливість , здається , намагався сховати за ледь помітною посмішкою .

Він завжди усміхався.

Ще у шкільні роки хотів всього навчитися по-господарству і був у цьому дуже настирливим: поламаний стілець вмить був доведений до ладу , потрібні планки до таблиці тут же були знайдені і прибиті , ніжка у столі хиталась - Саша знав, як дати раду. Саша був готовий прийти на допомогу будь-якої миті. І, напевно , ця його риса з віком розвинулася в ньому найбільше. Коли у нього , як майже у кожного з його однокласників були якісь незначні прогалини у знаннях (багато братові допомагала сестричка )і до школи приходив хтось із батьків , він ніколи не виправдовувався , не нарікав, не обіцяв. Просто дивився своїми ясними очима і ніби дивувався: " Що ви від мене хочете? У мене все в порядку".

Так воно і вийшло.

Став відважним, сміливим, справжнім захисником усіх нас.

Сашу зустріла всього-на-всього один раз після школи. Розговорилися. Найперше , що вразило , - позитив. "У мене все добре : діти , дім , дружина, робота. Все буде добре!". Те, що найбільше запам'яталося з його слів: "Все буде добре".

Він не хотів у житті надто багато , хотів тільки жити. Але не сталося...

На запитання : " Якщо не я, то хто?"він відповів "Я".

Відповів саме так , бо любив свою країну .Любив просто. Просто , без присяг , з першого дня війни пішов рідну землю боронити.

Кажуть , що у кожної епохи- свої герої . Мій учень , Дуднік Олександр , став Героєм нашого часу.

Вічна і світла тобі пам'ять, наш Герою!»

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних