ШУРИН МИКОЛА ЛЕОНІДОВИЧ (11.12.1995 – 24.09.2022 р.р.)

Дата та місце народження: 11 грудня 1995 року в селі Підзамче

Дата та місце загибелі: 24 вересня під м. Бахмут на Донеччині.

Звання: старший солдат

Обставини загибелі: під час виконання бойових завдань

Сімейний стан: неодружений

Місце поховання: на кладовищі в с. Підзамче

Фото без описуФото без описуФото без описуФото без опису

Шурин Микола Леонідович народився 11 грудня 1995 року в селі Підзамче Радивилівського району Рівненської  області. У 2002 році пішов у 1 клас Підзамчівської ЗОШ І-ІІІ ступенів.

  Микола був вихованим та дисциплінованим учнем, фізично загартованим юнаком,  який успішно поєднував шкільне навчання, допомогу батькам по господарству та відпочинок з однолітками. Спокійним і доброзичливим  запам’ятали його вчителі та однокласники.

На уроках не старався підносити руку, але з історії, з літератури постійно все знав. Цікаво розповідав, тому вчителі часто запитували його. І, напевно, обрав би після закінчення школи навчання на історичному факультеті, якби не велике бажання бути недалеко від дому, щоб частіше приїжджати й допомагати батькам, тому й вступив до Кременецького лісотехнічного коледжу, який закінчив у 2016 році. Історія залишилась його хобі. Через деякий час був призваний на строкову  службу, яку проходив у Чернігівській військовій частині «Десна». Повернувшись з армії, пішов працювати на приватне підприємство «Агро-Експрес-Сервіс», оскільки не знайшов роботи за фахом. Були плани  створити сім’ю, виховувати дітей.

    25 лютого 2022 року Микола був призваний на військову службу. Проходив підготовку у Радивилівській роті охорони, після чого був направлений у зону бойових дій. Микола опинився на передовій біля  Бахмута, міста, що стримує путінські війська. Вранці 24 вересня центр міста охоплював оглушливий свист снарядів, що долітали з боку російських військ. Навколо точилася артилерійська дуель. Українські війська стримували їх на східній околиці цього стратегічного міста, яке стало каменем спотикання для ворогів, які хотіли встановити контроль над усім Донбасом. Йшли тяжкі бої по всій лінії фронту… Микола, як завжди, був першим, ніколи не ховався спинами побратимів. Осколки від снарядів розліталися врізнобіч. Здається, не було живого місця на цьому клаптику землі. Мучила спрага. Так хотілось хоча б один ковток води. Він зупинився … і впав, підкошений уламком від снаряда. Втомлені й знесилені, побратими несли його, сподіваючись, що нададуть допомогу і все обійдеться, Микола знову буде у строю. А ще так важливо, що витримали бій і не відступили, хоча сили були нерівні. На жаль, цей бій був для нього був останнім.

***

УКЛІННА ВДЯЧНІСТЬ ТА ШАНА СВІТЛІЙ ПАМ'ЯТІ ГЕРОЯ-ЗАХИСНИКА УКРАЇНИ

Старший солдат ШУРИН Микола Леонідович 1995 р.н. загинув 24 вересня під час виконання бойових завдань під м. Бахмут на Донеччині.

Чин похорону з усіма військовими почестями відбувся в селі Підзамче, де проживав Герой.

Про загиблого Миколу Шурина всі, хто його знав, відгукуються тільки найкращими словами: був чудовим сином, братом, опорою для своїх близьких. Молодого бійця, який героїчно поліг на полі бою, оплакували всі, чиє серце сповнене любові до України.

Висловити підтримку та слова співчуття родині прибуло керівництво Дубенської районної військової адміністрації та Радивилівської міської ради.

У жалобний день проводжали Миколу Шурина і його бойові побратими, військовослужбовці та військовий комісар Другого відділу Дубенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Заупокійне Богослужіння за загиблим воїном спільно провели священники та Благочинний Радивилівського благочиння о. Вячеслав (Демчук) у Свято-Покровському храмі с. Підзамче.

 

Залишили всі справи, аби віддати останню земну шану загиблому воїну його односельці.

Плакали люди, невтішні батьки, рідні й близькі загиблого, а з ними разом плакало осіннім дощем українське небо.

Поклавши своє молоде життя за волю та свободу України, він залишив у серцях рідних і близьких незагойну рану, яка не перестане боліти ніколи.

Вічна йому пам'ять. Вічна йому слава.

Болить душа і сльози пам’яті стікають,

В бою полеглих ми завжди пам’ятаємо!

Осінні квіти мовчазними дороговказами залишилися лежати на дорозі — від рідного двору до місця вічного спочинку захисника – на кладовищі в с.Підзамче.

Поховали Героя 28 вересня 2022 року у труні під жовто-блакитним стягом, під прощальні постріли військових.

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних