У Дубенській районній державній адміністрації відбулася церемонія вручення державних нагород та відомчих відзнак родинам загиблих Захисників України
Нагороди передали батькам, дружинам і дітям воїнів, чиї життя обірвала війна. Серед дванадцяти родин Дубенського району, які цього дня отримали відзнаки, були й родини загиблих Героїв із Радивилівської громади – Ткачуків та Гром’яків.
Микола ТКАЧУК проживав у Сестрятині.
Закінчив місцеву школу та Радивилівський професійний ліцей. Вищу освіту здобув у Кременецькому гуманітарно-педагогічному інституті. Продовжив службу в армії за контрактом. Працював у спеціальному підрозділі правоохоронних органів «Грифон», Державтоінспекції. До лав ЗСУ долучився у березні 2022 року, служив у складі 16-ї окремої бригади армійської авіації «Броди» на посаді водія технічного взводу технічної роти батальйону аеродромно-технічного забезпечення. За час служби був нагороджений медалями «Ветеран війни» та «Хрест Свободи». Упродовж 11 місяців Микола Іванович вважався зниклим безвісти. Лише в березні 2025 року, в рамках репатріаційних заходів, підтвердилася загибель нашого земляка — після повернення в Україну тіл полеглих захисників із різних напрямків фронту. Воїн загинув 1 липня 2024 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Східне Донецької області.
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) вручили дружині Оксані Вадимівні.
Олександр ГРОМʼЯК — житель Левʼятина. Закінчив Радивилівський ліцей, проходив строкову службу у внутрішніх військах на Дніпропетровщині. Після служби працював майстром легкових автомобілів на СТО у місті Радивилів, згодом — у Києві. До Збройних Сил України долучився у лютому 2022 року, з початком повномасштабного вторгнення. Служив у складі 61-ї окремої механізованої Степової бригади на посаді старшого стрільця механізованого відділення. Брав участь у бойових діях на Донеччині, Миколаївщині та Херсонщині. Воїн загинув 9 січня 2023 року внаслідок артилерійського обстрілу поблизу населеного пункту Соледар Донецької області.
Орден «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно) передали мамі Олені Борисівні та сестрі Вікторії Михайлівні.
