У ЧЕТВЕРТІ РОКОВИНИ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ РАДИВИЛІВСЬКА ГРОМАДА ВШАНУВАЛА СВІТЛУ ПАМ'ЯТЬ ГЕРОЇВ-ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ СПІЛЬНОЮ МОЛИТВОЮ
24 лютого 2022 року — дата, що розділила наше життя на «до» і «після». День, який залишив глибокий відбиток у серцях українців і став болісною точкою відліку нової реальності — реальності великої війни.
Сьогодні, у четверті роковини повномасштабного воєнного вторгнення росії в Україну, у Радивилові, на Алеї Слави відбувся поминальний захід біля Стели пам’яті Героям.
Громада зібралася разом у Національний день молитви, щоб об’єднатися у спільній тиші, у спільному болі та у спільній вірі в справедливий мир на нашій землі.
У Війні за незалежність України – а саме так тепер прийнято називати боротьбу українців проти російського агресора - Радивилівська громада зазнала непоправних втрат:
60 загиблих Захисників, 18 - померлих та 51 воїн з нашої громади— безвісти зниклий.
За кожною цифрою — життя. За кожним іменем — родина, історія, мрії, які обірвала війна. Ми втрачаємо найкращих синів і дочок України.
І цей біль — не статистика. Це рана, яка болить усім.
Присутні схилили голови у хвилині мовчання, вшановуючи пам’ять усіх, хто віддав життя за свободу держави.
Поминальний молебень провів настоятель Свято-Вознесенського храму м. Радивилів, військовий капелан отець Юрій Бурліков.
У спільній молитві лунали прохання про упокій душ полеглих Захисників, про силу для їхніх родин і про Перемогу для України.
Разом із сім’ями Захисників у молебні взяли участь міський голова Микола Карапетян, керівництво міської ради, представники Національної поліції та Державної служби з надзвичайних ситуацій, Другого відділу Дубенського РТЦК та СП, представники ветеранських організацій, жителі міста, викладачі та здобувачі освіти Радивилівського професійного ліцею.
Цього дня у храмах громади відбуваються поминальні богослужіння, а в освітніх закладах — уроки пам’яті та меморіальні патріотичні заходи. Бо пам’ять — це не лише про минуле. Це про нашу відповідальність сьогодні.
Україна переживає найскладніше випробування у своїй новітній історії — боротьбу за незалежність і право бути.
І в цій боротьбі нас тримає єдність. Нас тримає пам’ять.
Нас тримає віра, що вистоїмо і переможемо.
