У першу річницю загибелі старшого лейтенанта Назарія Тартачного наша Радивилівська громада схиляє голови в скорботі й шані
Рівно рік тому, 4 грудня 2024 року, на Харківщині обірвалося життя нашого земляка — офіцера, воїна, людини з твердим характером і чистим серцем.
Назарій Борисович Тартачний, 1994 року народження, командир 1-го інженерно-саперного взводу, із перших днів війни став у стрій Захисників України, виконуючи одне з найнебезпечніших завдань — роботу сапера.
Вірний присязі, вірний Україні, він діяв там, де інші не могли, — мужньо, точно, з холодним розумом і гарячим серцем.
Під час виконання бойового завдання Назарій загинув унаслідок підриву на невідомому вибуховому пристрої. Його смерть стала ударом для рідних, друзів, побратимів і всіх нас, хто знав про його чесність, принциповість і спокійну силу, яка тримала поруч інших.
Сьогодні, у роковини, згадуємо не лише втрату — згадуємо світлу людину, яка мріяла про життя у вільній Україні, згадуємо воїна, який мужньо обороняв рідну землю від ворога й до кінця залишалася опорою для свого взводу.
Ми дякуємо Назарію за кожен день його служби, за відданість і незламність. Дякуємо його родині — за такого героїчного сина.
Світла пам’ять Герою-Захиснику Назарію Тартачному.
Його ім’я назавжди вписане в історію України і серця нашої громади.
Вічна шана. Вічна пам’ять.
