ВСТЕЛИЛИ ЧОРНОБРИВЦЯМИ ТА ЗРОСИЛИ СЛІЗЬМИ ОСТАННІЙ ЗЕМНИЙ ШЛЯХ МОЛОДОГО ГЕРОЯ
У с. Сестрятин громада провела на вічний спочинок 26-річного сержанта Михайла Загребу, який загинув на Курщині і від лютого 2025 року вважався зниклим безвісти.
Сумне сповіщення про непоправну втрату на фронті Радивилівська громада отримала в ці останні дні вересня. Наш земляк — сержант Михайло Петрович Загреба, житель села Сестрятин, служив інспектором прикордонної служби 17-го прикордонного загону Державної прикордонної служби України.26-річний воїн загинув 5 лютого 2025 року під час виконання бойового завдання у населеному пункті Свердліково Курської області рф. Понад пів року Михайло вважався зниклим безвісти, і лише тепер стало можливим гідно й з почестями зустріти його «На Щиті».
У п’ятницю, 26 вересня, громада зустріла жалобний кортеж, який віз бездиханне тіло Героя до рідного Сестрятина. Люди виходили вздовж маршруту, ставали на коліна, тримаючи у руках квіти, встеляючи ними дорогу воїна – аж до дверей батьківського дому. Увечері того ж дня відбулася заупокійна панахида.
В суботу, 27 вересня, відбувся чин похорону та останнє прощання із Михайлом Загребою. У Свято-Миколаївському храмі села Сестрятин громада зібралась на спільну молитву за упокій його душі. Попрощатися із загиблим захисником прийшли всім селом, розділили скорботу з родиною представники влади громади, військові з роти охорони та територіального центру комплектування, вихованці та вчителі Сестрятинської гімназії.
Діти утворили живу колону перед жалобним кортежем, тримаючи у руках жовто-блакитні та червоно-чорні прапори.
Неможливо було стримати сліз, коли мати, зломлена невимовним горем, впала над труною сина. Її крик, повний відчаю і безсилля, розривав серця всіх присутніх.
Михайло виріс у багатодітній родині, де разом із ним зростали ще брат та четверо сестер.
Він був світлим, доброзичливим, щирим і працьовитим юнаком, якого знали й поважали всі односельці.
Через кляту війну йому не судилося одружитися, створити власну сім’ю, почути дитячий сміх у своєму домі. За скорботною традицією поховання неодружених, на похороні розділили між людьми коровай — символ того життя, яке Михайло так і не встиг прожити. Цей хліб, що мав би бути весільним, тепер став хлібом розлуки й гіркої пам’яті.
З усіма військовими почестями Героя поховали на кладовищі в рідному Сестрятині.
Вічна пам'ять про Михайла Загребу назавжди залишиться у серцях його рідних, односельців та всієї громади.
Він віддав своє молоде життя за Україну.
