ВОНИ ВІДДАЛИ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ: на подвір’ї Немирівського ліцею освятили нововстановлену Галерею Героїв
Сьогодні, 11 серпня, Немирівський ліцей об'єднав громаду особливою й водночас болючою подією – тут відбулось відкриття та освячення нововстановленої Галереї Героїв із світлинами випускників закладу, які стали до лав Збройних Сил України, в час війни боронили її незалежність та територіальну цілісність і загинули як воїни-захисники.
Шестеро їх, хто свого часу навчались тут, уже тепер в Небесному Легіоні. Їхні портрети відтепер назавжди поряд зі стінами рідної школи, щоб нагадувати про надвисоку ціну нашої свободи.
Вшанувати пам’ять полеглих воїнів зібрались учні та педагоги, односельці, рідні й близькі Героїв, а також керівництво міської територіальної громади: Радивилівський міський голова Микола Карапетян, його заступник Олександр Пастух, очільниця відділу освіти, культури, туризму, молоді та спорту Ірина Ковалевська, староста округу Віталій Дідук. Долучилися до вшанування пам’яті Героїв і представники Другого відділу Дубенського РТЦК та СП.
Ліцеїсти підготували патріотичну імпрезу, яка розпочалася виконанням Державного Гімну України. Присутні долучились до спільної хвилини мовчання в пам'ять про тих, хто повернувся з фронту «На Щиті». Тоді урочисто з портретів Героїв було знято Державні прапори – їх передали рідним, які в цей момент не стримували сліз.
Після молебню та освячення Галереї Героїв отець Юрій Бурліков, настоятель Свято-Вознесенського храму м.Радивилів, військовий капелан, звернувся до громади, наголосивши: героїзм цих воїнів це приклад того, як треба любити свою Батьківщину, а їхні обличчя стануть щоденним нагадуванням, що ми маємо і далі наполегливо допомагати нашим Захисникам і Захисницям у їх потребах на фронті.
До покладання квітів полеглим воїнам долучився міський голова Микола Карапетян.
З вдячністю за подвиг захисту Батьківщини до родин воїнів -Героїв звернулася директорка Немирівського ліцею Ірина Польова.
Зворушливим був і виступ матері загиблого Героя Володимира Кощука – Тетяна Миколаївна прочитала рядки, написані її сином ще за життя, прямо з передових позицій фронту...
Володимир не відсиджувався в тилу – мав якості справжнього воїна, командував відділенням роти оперативного призначення на «нулі» й загинув на Донеччині, у свої 22 роки мужньо даючи відсіч окупанту.
Родина Кощуків передала ліцею спортивні м’ячі – на згадку про хобі, яке Володимир так любив, зокрема, в роки навчання тут, – і розділила коровай між всіма присутніми на цій знаковій події. Адже цього дня минув рівно рік від його загибелі.
Вічна шана і вічна пам'ять Героям, які тепер — у небесному легіоні українських захисників.
Їхній дух, мужність і патріотизм житимуть у серцях, у кожному вільному подиху нашої землі.
Пам’ять про них — це наш обов’язок і наша зброя проти забуття.
