«Рушник надії»: Радивилівські родини долучилися до акції пам’яті та віри
У Дубенському замку підтримали всеукраїнську довгострокову акцію «Рушник надії» — глибоко символічну ініціативу, покликану підтримати родини військовослужбовців, які перебувають у полоні або вважаються зниклими безвісти. Цей рушник — не просто полотно. Це — молитва, це пам’ять, це незгасна надія, вплетена в кожен стібок.
Серед учасників — і родини з Радивилівської громади, які, долучившись до акції, вишивали на полотні імена та позивні своїх рідних: синів, чоловіків, батьків, які не повернулись із фронту. Для кожної з цих жінок — це більше, ніж акт участі. Це — крик серця, тиха молитва, невидимий місток між ними і тими, кого чекають кожної миті.
«Рушник надії» став даниною українській традиції, коли вишиті речі супроводжували воїнів у дорозі, були оберегом, несли в собі силу любові, тепла й благословення. І сьогодні цей оберіг знову набуває значення — у непростий час, коли тисячі українських родин живуть між надією й болем очікування.
Захід у Дубні об’єднав матерів, дружин та доньок захисників із Дубенщини та Радивилівщини. Разом із ними рушник обійняв імена сотень зниклих та полонених, ставши символом спільного болю і сили.
Особливу атмосферу створила рівненська поетеса Руслана Броновицька — мама зниклого безвісти добровольця Дмитра Паскара. Її поетичні рядки зі збірки «Вдруге ти його не народиш» стали голосом усіх матерів, які щодня прокидаються з надією, що повернуться їхні діти. Вірші, які вона читала на зустрічі, торкнулися душ усіх присутніх і стали невіддільною частиною рушника.
Акція триватиме до 28 вересня і завершиться 1 жовтня символічною ходою з вишитими рушниками на Контрактовій площі в Києві. У цій ході — об’єднані серця тисяч родин з усієї країни.
І в тому числі — серця Радивилівщини.
