«ТУТ НАС НАВЧИЛИ ПОСМІХАТИСЯ ЗНОВУ….» #історії_війни
З Ольгою Соболєвою , медсестрою з м.Вознесенськ, що на Миколаївщині, ми поспілкувались під час чергової видачі Радивилівською міською радою гуманітарної допомоги внутрішньо переміщеним особам.
У статусі ВПО жінка перебуває з квітня 2022-го. Разом із 33-річною донькою Юлею, яка з дитинства пересувається на інвалідному візку, евакуювались із зони бойових дій, щойно Вознесенськ було звільнено з ворожої окупації і став можливим виїзд з міста.
-Нас часто обстрілювали, дім суттєво постраждав, увесь в тріщинах, дах знесло вибуховою хвилею. Була постійна небезпека знову опинитись під вогнем, оскільки проживаємо там неподалік від військової частини, - розповідає переселенка з Миколаївщини. – Понад два місяці просиділи у холодному підвалі. З донькою, яка самостійно не ходить, під час кожної нової повітряної тривоги дуже складно було спускатись знову у підвал, щоб не загинути.
•В Радивилівській громаді ця сім'я вимушених переселенців з Миколаївщини оселилась у зручному будинку, де є все необхідне для побуту, догляду та обслуговування людини з інвалідністю.
-Завдячуючи турботі та християнській любові наших нових друзів, ми проживаємо тут безкоштовно. Оплачуємо лише комунальні послуги. Постійну допомогу та підтримку маємо від керівництва місцевої влади в особі міського голови Миколи Карапетяна, представників її відділів, які відповідальні за взаємодію з переселенцями і завжди цікавляться, в чому такі громадяни відчувають потребу.
•З перших днів перебування отримали все необхідне, щоб налагодити тут свій побут. Продукти харчування, засоби для гігієни, покривала, ковдри, подушки, посуд… Дякуємо радивилівчанам та керівництву громади за таку підтримку. Бо то дуже доречна допомога людям, в яких війна відібрала все нажите.
•З глибокою вдячністю переселенка з Миколаївщини відгукується про організовану міською радою роботу гуманітарного хабу в КЗ "Радивилівський МБК" .
-Адже, крім того, що ці людини виконують свої основні обов’язки, вони продовжують підтримувати тих, хто опинився в біді через війну. Не просто допоможуть підібрати необхідні одяг, взуття, які , до речі, дуже дбайливо посортовані відповідно до сезону та віку відвідувачів, але й словом полікують, вислухають, підкажуть.
•Тож доки місто Вознесенськ чекає на повернення додому Ольги з її донькою, Радивилів замінив цим двом людям найрідніший куточок на планеті.
Тут відбулось одразу кілька знакових для родини Соболєвих подій: за словами пані Ольги, наляканих до смерті жахіттями війни, в Радивилові їх знову навчили посміхатись.
Тут вони навчились розмовляти українською. Тут, у Радивилові, 33-річна Юлія Соболєва, донька пані Ольги, знайшла своє вірне кохання. В листопаді народилась нова українська сім’я, у Радивилівський відділ ДРАЦС у Дубенському районі Рівненської області було офіційно зареєстровано шлюб.
Ось так, рятуючись від небезпеки окупації та бойових дій, в Радивилові їх потривожене війною життя отримало нові відтінки. І вони, на щастя, світлі на цьому контрасті довгих переживань та тривог.
-Ми приїхали туди, куди треба. Евакуюватись кудись за кордон ми і не планували. Донька навряд чи б витримала б стільки годин виснажливого переїзду. Тож за все дякуємо чудовому містечку Радивилову, міським керівникам і всім місцевим жителям.
•Завдяки вам такі сім’ї переселенців, як наша, змогли отримати захист, підтримку і допомогу, - підвела підсумок розмови переселенка Ольга з Вознесенська.
