По кривавих слідах Голокосту…
В п’ятницю, 27 січня, радивилівська громада долучилась до загальнонаціональних скорботних заходів, віддаючи шану світлій пам’яті мільйонів єврейських роди, невинно закатованих в роки Другої Світової війни.
В лісовому урочищі, що на хуторі Пороховня, вже традиційно відбулося жалобне зібрання та покладання квітів до пам’ятного знаку, де знайшли вічний спочинок, за різними даними, більше чотирьох тисяч євреїв. Колись вони проживали на території нашого міста, і в травні-жовтні 1942-го були жорстоко страчені нацистськими загарбниками та їх поплічниками.
Заступник міського голови з гуманітарних питань О.Пастух розпочав жалобний захід із сумної статистики: в період Голокосту разом було винищено до 6-ти мільйонів євреїв.
…Три мільйони осіб було вбито в газових камерах, близько двох мільйонів розстріляно, інші були закатовані, померли від голоду, виснаження, примусової праці або екстремальних життєвих умов, в яких вони були змушені перебувати. Тож в розумінні наших сучасників поняття Голокосту - це уособлення людських страждань і абсолютного зла, універсальний символ травматичної події для всього людства, наголосив у своєму виступі голова Радивилівської РДА О.Ващук. Під час мітингу у лісовій тиші без відповіді затихло питання: кому заважали єврейські родини, які багато років мирно співіснували поряд з українцями? Мирну громаду, яка зробила, в тому числі, значний внесок і в розвиток передвоєнного Радивилова, було загнано у жорна смерті лише з тієї причини, що чиясь спотворена свідомість породила жагу до створення наднації, і замість Всевишнього визначила, кому у ній місця нема...
Тож маємо не лише свято берегти пам’ять про ці сумні уроки історії, а й передавати її наступним поколінням, щоб подібного ніколи більше не повторилось, наголосив під час свого виступу підприємець М.Гельбер, з чиєю допомогою на місці масового розстрілу євреїв у 2004 році було здійснено відкриття меморіалу з пам’ятною стелою. Секретар районної ветеранської організації В.Ярмусь процитував задукоментовані спогади очевидців про ту жахливу спецоперацію з винищення єврейського населення в Радивилівському районі, надані нашим земляком Л.Коганом ( нині проживає у Німеччині і тісно співпрацює з єврейським земляцтвом, здійснюючи переклад з івриту енциклопедичних даних та тогочасних архівних документів), а також прочитав власні вірші, написані до сумних роковин.
Присвятив вірші цій жалобній події і Ветеран педагогічної праці, міський автор і громадський діяч Є.Гудима: «І цей ліс, і земля – вони сповнені вічної туги…» Свої емоційні роздуми про штучно створений нацистськими катами геноцид для цілої єврейської нації колишній вчитель завершив молитвою.
В тиші соснового лісу, стоячи над глибоким засніженим урвищем, де в травні – жовтні 1942-го кипіла від людської крові земля, усі учасники жалобного мітингу промовили «Отче наш…».
Наталка Янчин
