інститут «служби пробації»
В умовах реформування сучасної правової системи та інтеграції міжнародних стандартів у вітчизняне законодавство все більшого значення набуває інститут «служби пробації».
Закон України «Про пробацію» визначає, що орган пробації – це центральний орган виконавчої влади, що реалізує політику у сфері пробації.
Служба пробації створена на базі кримінально-виконавчої інспекції, хоча принципи її діяльності та завдання суттєво відрізняються від попередньої та є значно більшими.
Новостворена структура має на меті перейти до цілковито нового механізму попередження вчинення кримінально-караних діянь, виправлення засуджених та їх ефективної ресоціалізації.
Розкриємо роль служби пробації через наступні її повноваження:
– по-перше, це забезпечення суду досудовими доповідями про обвинувачених (досудова пробація). Доволі нове явище для учасників кримінально-виконавчих відносин, але яке дозволяє пізнати особу обвинуваченого. Досудова доповідь полягає у забезпеченні суду формалізованою інформацією про особу, як притягається до кримінальної відповідальності з метою прийняття судом рішення про призначення міри відповідальності особі.
– по-друге, це здійснення нагляду за засудженими (наглядова пробація). Повноваження, що полягає у комплексі заходів спрямованих на додержання засудженими встановленого їм альтернативного виду покарання за вчинене діяння, здійснення контролю за поведінкою правопорушника та усунення криміногенних факторів які сприяли вчиненню правопорушення, з метою його виправлення.
– по-третє, це підготовка до звільнення засуджених, які відбувають покарання у виді обмеження волі та позбавлення волі на певний строк. Органи пробації у взаємодії з установами виконання покарань, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування сприяють засудженим, які готуються до звільнення у: визначенні місця проживання після звільнення; влаштуванні до спеціалізованих установ для звільнених; госпіталізації до закладів охорони здоров’я осіб, які потребують стаціонарної медичної допомоги; працевлаштуванні працездатних осіб. Така допомога полягає у належному «поверненні» такої особи до соціуму після тривалої чи короткострокової ізоляції.
Найбільш розповсюджена серед українців відповідь на питання, що варто робити з правопорушниками – посадити у в'язницю, але якщо обговорювати не про порушення, а про особу, яка його вчинила, і обставини, які спонукали її до цього, то люди зазвичай починають замислюватися, і відповідь про ув’язнення вже не здається їм такою однозначною.
Втім, громада може сказати, якщо він вчинив правопорушення, шкоду, то чому ми повинні ним займатися. Саме тут дуже важливим є розуміння, що займатися порушником буде не громада, а система пробації, яка має методики та свої інструменти, щоб запобігти повторному правопорушенню. Якщо пробація звертається до громади з якимось питанням, то остання має допомогти, шляхом надання послуг з боку організації. Громади мають бути зацікавлені у тому, щоб їх член, співмешканець не вчинив правопорушення, тому одним із викликів є інформування та підтримка пробації з боку громади та місцевих органів влади.
Працівник пробації координує свою діяльність так, щоб допомогти клієнту отримати послуги психолога, соціального працівника, служби зайнятості та освіти. Сьогодні ми збираємо дані шляхом усних та письмових запитів, телефонних розмов і т.д. Коли буде електронна база ведення справ суб’єктів пробації, ми миттєво будемо отримувати інформацію про історію правопорушень цієї людини, про те, чи була вона в системі правосуддя тощо. Тоді ми будемо економити дуже багато часу, який зможемо витрачати на безпосередню роботу з суб’єктом.
Старший інспектор Радивилівського районного сектору Наталія СУХОВІЙ
