Правові засади усиновлення дітей в Україні
Дата: 20.09.2019 10:15
Кількість переглядів: 417
Питання усиновлення дітей в Україні регулюються:
- Сімейним кодексом України (статті 207 – 242, 282 — 287)
- Законом України «Про охорону дитинства» (стаття 24)
- Законом України «Про відпустки» (статті 18 – 19)
- Законом України «Про державну допомогу сім’ям з дітьми» (статті 12-1 – 12-3)
- Постановою Кабінету Міністрів України від 08.10.2008 р. № 905 «Про затвердження Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей» (зі змінами)
- Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми» (зі змінами)
- Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 27.12.20011р. № 973 «Про затвердження Переліку захворювань,які дають право на усиновлення хворих дітей без дотримання строків перебування на обліку в центральному органі виконавчої влади, до повноважень якого належать питання усиновлення та захисту прав дітей, а також до досягнення дитиною п’яти років» зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.03.2012 р. за № 352/20665
Усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа, віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п’ятнадцять років.
Усиновлювачами не можуть бути особи, які:
- обмежені у дієздатності;
- визнані недієздатними;
- позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
- були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім’ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
- перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
- зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
- не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
- страждають на хвороби, перелік яких затверджено Наказом Міністерства охорони здоров’я України від 20.08.2008 р. № 479 «Про затвердження Переліку захворювань, за наявності яких особа не може бути усиновлювачем», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.10.2008 р. за № 1022/15713;
- є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
- були засуджені за злочини проти життя і здоров’я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів. СК не може бути усиновлювачем;
- не можуть бути усиновлювачами особи однієї статі, а також інші особи, інтереси яких суперечать інтересам дитини.
Дитина, яка усиновлена, зберігає права на пенсію, інші соціальні виплати, а також на відшкодування шкоди у зв’язку з втратою годувальника, які вона мала до усиновлення.
Особа, яка усиновила дитину-сироту або дитину, позбавлену батьківського піклування, має право:
- на грошову допомогу при усиновленні дитини у розмірі як при народженні першої дитини. При усиновленні двох і більше дітей розмір допомоги не змінюється;
- на отримання відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;
- на отримання одноразової оплачуваної відпустки тривалістю 56 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (при усиновленні дитини віком старше трьох років);
- на отримання щорічної оплачуваної відпустки тривалістю 10 календарних днів.
