До сторіччя Соборності України
Так вже розпорядилась історія, що упродовж століть наш народ та землі
України були розрізнені, належали до інших держав: Російської імперії, Польщі, Австро-Угорщини. Тож споконвічною мрією українців було об'єднання розрізнених частин України в межах однієї держави. Одна з таких сторінок нашого минулого - боротьба українського народу за соборність своїх земель.
На скрижалях історії кожної нації є величні дати, які викликають трепет в серцях цілого народу. В нашій країні до таких, зокрема, належить і 22 січня – день, коли офіційно були об’єднані Українська та Західноукраїнська народні республіки, що задокументовано підписанням Акта возз’єднання республік. Тоді, у 1919 році, на Софійській площі, попри січневий сніг та мороз, тисячі патріотів зібралися, щоб відсвяткувати цю вікопомну подію. В універсалі Директорії значилося: «Однині воєдино зливаються століттями відірвані одна від одної частини єдиної України — Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Надніпрянская Велика Україна…»
Відтоді 22 січня ввійшло до календаря України, як велике державне свято — День Соборності. Акт Злуки, закріплений в Універсалі Директорії УНР, унормовував омріяні попередніми поколіннями ідеали української соборності, визначивши: «Збулися віковічні мрії, якими жили і за які вмирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка.»
На віхах державотворення цьогоріч українська соборність досягнула своєї ювілейної, сторічної позначки. З цієї нагоди у нашому місті, в унісон з усією країною, відбувалися урочистості та святкові заходи. Зокрема, в першій половині дня біля пам’ятного знака борцям за волю та незалежність України, що на міському кладовищі, зібралися вихованці обох міських навчально-виховних комплексів, учні професійного ліцею, громадськість міста, очільники Радивилівської об’єднаної громади та району, представники ЗМІ. Молодь тримала у руках запалені лампадки – на знак пам’яті про тих, хто за мрію бачити рідну країну соборною, незалежною та суверенною заплатили власним життям. Принести в дяку, за таку людську жертовність, молитву закликав присутніх настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці о.Тарас (Сухожак), який відправив заупокійний молебень та провів скроплення пам’ятного місця свяченою водою. Вихованці гуртка «Художнє слово» Радивилівського міського будинку школяра з нагоди сторіччя Соборності України підготували добірку патріотичної поезії.
Про високий принцип соборності своїх земель – найблагородніший у світі
ідеал, до якого прагне кожна нація, у своєму виступі зауважила, зокрема, і вчителька історії Радивилівського НВК «Школа№1-гімназія» Н.Пилипюк.
Дуже символічно, що на цьому знаковому місці нею були виголошені слова про те, що попри тяжку і тривалу боротьбу за національне визволення, утвердження власної державності, наш народ все ще відстоює свою соборність. І підтвердженням цьому - п’ятирічна агресія на українському сході, анексований Крим, а також тривожні факти про наростаючу хвилю трудової міграції. Для того, щоб побудувати міцну та незалежну державу, потрібен час, але найголовніше – це неподільність у поглядах. Наша сила та правда – по обидва береги Дніпра. Єдність та розвиток – це база створення сильної держави, - наголосив у своїй проповіді і настоятель церкви Різдва Пресвятої Богородиці о.Тарас (Сухожак).
А в другій половині дня міське учнівство мало змогу поспілкуватися на тему української соборності у читальному залі центральної бібліотеки. З нагоди 100-річчя проголошення незалежності Української Народної Республіки тут облаштували книжкову виставку«Соборність і злагода – умови процвітання України», на якій представлена література, що висвітлює найважливіші події в нашій історії, передумови й причини об’єднавчого процесу, тернистий шлях побудови української, самостійної, соборної держави. Бібліотекарі також запропонували молоді цікаву відеоподорож: під час трансляції історичного фільму про прийняття Акту Злуки старшокласники мали чудову нагоду більш чітко усвідомити, який тернистий шлях пройшли українські патріоти століття тому, воліючи бачити свою Батьківщину незалежною і соборною. Завершилась зустріч у бібліотеці патріотичним флешмобом: молодь утворила символічний ланцюг злуки, поєднавши назви усіх українських областей на жовто-блакитних прапорцях.
