ЧЕТВЕРТА РІЧНИЦЯ РОЗСТРІЛУ МАЙДАНУ: НАМ НЕ ЗАБУТИ…
Сьогодні, у День пам’яті Героїв Небесної Сотні, радивилівська громада вшановувала подвиг людей, які вийшли на мирний протест і загинули від куль снайперів у самому центрі, здавалося б, мирної столиці.
На спомин про тих, хто не пережив найкривавіших днів Революції Гідності, у центрі Радивилова відбулося жалобне віче-реквієм. Згуртовані на знаковому місці – біля пам’ятної дошки Героям Небесної Сотні – активна громадськість, молодь, керівники об’єднаної територіальної громади, духовенство, очільники району знову повернулись у спогадах у той кривавий лютий 2014-го: коли штурм Майдану сягнув свого апогею. Коли палали шини і лунали постріли, а смерті беззбройних мітингувальників з жахом споглядав увесь цивілізований світ. Хвилиною скорботи було вшановано саможертовність та відвагу Героїв, які загинули під час кривавих революційних подій в лютому 2014-го, і які дотепер кладуть на вівтар українського спокою найдорогоцінніше, що мають - власні життя. Після того, як до пам’ятного знака Героям Небесної Сотні було покладено символічні композиції із синьо-жовтих квітів, священики церков УПЦ КП району на чолі із благочинним о.Ігорем (Данилюком) звершили поминальне богослужіння в пам'ять про тих, хто в боротьбі за волю і кращу долю України не дожив до сьогоднішнього дня. Працівниками міського будинку культури було підготовлено тематичну мистецьку композицію. У завершальній проповіді, виголошеній представниками місцевого духовенства, прозвучала глибока істина, що спрага до свободи – це той дар, яким Господь, за молитвами батьків, нагороджує дітей. Не кожен народ бажає воістину свободи. Багато хто погоджувався з поневоленням і сидів у пітьмі, але це аж ніяк не характерне для українців. Свободолюбність - основна риса української нації, за що не одну сторінку нашої історії списано кров’ю. Об’єднані спільним прагненням процвітання та кращої долі на своїй землі, учасники поминального зібрання гуртом заспівали «Молитву за Україну».
Наша довідка: саме в лютневі дні, чотири роки тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали «Небесною сотнею», а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня «Плине кача...», яка стала українським народним реквіємом. Сумний список Небесної Сотні відкрився 22 січня 2014 року, коли від вогнепальних поранень під час сутичок у центрі столиці загинули активісти Майдану Сергій Нігоян та Михайло Жизневський. Того ж дня в лісі під Києвом було знайдено тіло зі слідами тортур активіста Юрія Вербицького. До 18 лютого 2014 року вже налічувалось 9 загиблих. З 18 по 20 лютого на Майдані загинуло найбільше людей – 78 осіб, після 20 лютого – ще 20.
