БЄЛКІН АНДРІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ (02.07.1977 – 24.06.2014 р.р.)

Дата та місце народження: 2 липня 1977 р., м. Алушта, АР Крим.

Дата та місце загибелі: 24 червня 2014 р., c. Красноармійське, Слов'янський район, Донецька область (48°48'48.5"N 37°28'53.1"E).

Звання: Підполковник.

Посада: Командир вертолітної ланки.

Підрозділ: 16-а окрема бригада армійської авіації.

Обставини загибелі: Загинув 24 червня 2014 р. близько 17:15 під Слов'янськом в районі c. Красноармійське, Слов'янський район, Донецька область у збитому військовому гелікоптері Мі-8МТ ("63 жовтий"), який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення АТО. Разом з Андрієм загинули майор Р. Мазунов, майор Д. Шингур, старший солдат О. Волохов, старший солдат О. Кондаков, капітан О. Петрищук, підполковник І. Горбенко, старший прапорщик М. Шпак та підполковник В. Шкіра.

Військова операція: Звільнення Слов'янська.

Сімейний стан: Залишилася дружина та троє дітей.

Місце поховання: м. Радивилів, 

Указом Президента України № 599/2014 від 19 липня 2014 року, "за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України", нагороджений орденом Богдана Хмельницького III ступеня (посмертно).

Нагороджений медаллю ВГО "Країна" "За визволення Слов'янська" (посмертно).

ОБІРВАНИЙ ПОЛІТ: ЗГАДАЄМО НАШИХ ГЕРОЇВ, ЯКІ ВІДДАЛИ СВОЇ ЖИТТЯ ЗА УКРАЇНУ!

24 червня 2014 року близько 17:15 під Слов'янськом в районі c. Красноармійське, (Слов'янський район, Донецька область)військовий гелікоптер 16-ої окремої бригади армійської авіації Мі-8МТ ("63 жовтий"), який повертався з блокпоста з фахівцями, що встановлювали апаратуру з метою організації моніторингу простору, фіксації фактів порушення перемир'я в зоні проведення АТО, був збитий ракетою із ПЗРК російськими найманцями.

…Їх підняли за сигналом тривоги.

Командир поставив цілком звичне завдання: доставити на точку спецапаратуру та військових і швиденько повернутися.

А далі: перевірка систем, запуск двигунів, доповідь, злет. Вертоліт швидко знаходить знайомий майданчик, торкається землі. Бійці, не гаючи ні хвилини, почали розвантажувати машину.

Знову перевірка систем, запуск двигунів. Лунає звична доповідь: «63-й завдання виконав! Іду на зліт!» Та ледь колеса відірвалися від землі, як по гвинтокрилій машині відкрили вогонь.

Вертушка вже була у повітрі, коли ворожа ракета, випущена з ПЗРК найманців, наздогнала її і розсікла навпіл. Вибух, дим, полум’я…

Із листа командування частини…

«У ході проведення операції в заданому районі поблизу гори Карачун 24 червня 2014 року близько 17:00 однією ракетою ПЗРК було збито вертоліт Мі-8МТ 16-ї бригади армійської авіації СВ ЗС України, що виконував політ на армійський блокпост біля гори Карачун. Вертоліт був уражений відразу після зльоту, вибухнув у повітрі і впав, палаючий, на землю. Екіпаж з трьох осіб і шести пасажирів, які знаходилися на борту, загинули.

Склад екіпажу:

командир вертольота – підполковник Андрій Бєлкін;

льотчик-штурман – капітан Дмитро Шингур;

бортовий технік – майор Руслан Мазунов.

Також загинули солдат Олексій Волоха та старший солдат Олександр Кондаков. Ще четверо загиблих – співробітники СБУ».

За особисту мужність і героїзм, виявлені під час захисту державного суверенітету та територіальної цілісності України, Президент України – Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України Петро Порошенко підписав Указ № 599/2014 «Про відзначення державними нагородами України» військовослужбовців:

«Нагородити орденом Богдана Хмельницького III ступеня: Бєлкіна Андрія Володимировича (посмертно) — підполковника; Мазунова Руслана Олександровича (посмертно) — майора; Шингура Дмитра Васильовича (посмертно) — капітана…»

Герої живуть доти, доки їх пам'ятають!

***

Загинув, захищаючи  суверенність України та свободу нашого народу

Після початку окупації Криму чимало громадян покинули півострів та взяли участь у війні на сході України – влітку 2014 року там загинув командир вертолітної ланки 16-ї окремої бригади армійської авіації, підполковник Андрій Бєлкін. Уродженець Алушти з дитинства мріяв літати: після закінчення школи вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС України на спеціальність «льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів». Після випуску жив в авіаційному полку у Бродах, Львівська область. З 2007 року брав участь у миротворчій місії України при ООН у Ліберії.

Навесні 2014 року відправився служити в зону АТО/ООС: вивозив поранених, доставляв на місця лікарів, продукти, медикаменти та зброю. Активно брав участь у пошуково-рятувальних операціях цивільного населення та побратимів.

24 червня 2014-го командував екіпажем вертольоту Мі-8 МТ, яким доправив вантаж у район Слов’янська та забрав чотирьох фахівців Служби безпеки України, які встановлювали там телекомунікаційне обладнання. О 17:07 «63-й жовтий» злетів із гори Карачун. За три хвилини російські бойовики поцілили у нього ракетою з переносного зенітно-ракетного комплексу. Вертоліт вибухнув, впав поблизу Новоселівки і запалав, через що здетонував боєкомплект. Усі 9 людей на борту загинули. Процедуру впізнання проводили за експертизою ДНК.

В Андрія залишилися дружина, син і дві доньки.

5 липня воїна поховали з усіма військовими почестями у Радивилові.

 Ім’я Андрія Бєлкіна, який провів у небі понад 1000 годин, увічнене на Алеї Слави військових льотчиків, полеглих у ході війні на сході України, у Бродах на Львівщині. Президент України, указом № 599/2014 від 19 липня 2014, посмертно нагородив воїна орденом Богдана Хмельницького III ступеня. Також Андрій посмертно нагороджений медаллю ВГО “Країна” “За визволення Слов’янська”.

Вічна слава тим, хто боронить Україну!

***

ЗАХИЩАВ УКРАЇНСЬКЕ НЕБО Й ЗЕМЛЮ…

Пам’яті нашого земляка, підполковника авіації Андрія Бєлкіна  присвячується

Народився 1977 року в місті Алушта Кримської області УРСР (тепер — Автономна Республіка Крим, з 2014 — окупована російськими військами). За національністю — росіянин. Мріяв стати льотчиком ще з дитинства, тому після закінчення школи вступив до Харківського інституту льотчиків ВПС України, де здобув спеціальність «Льотна експлуатація та бойове застосування літальних апаратів».

Після закінчення інституту служив у Бродах на Львівщині, в авіаційному полку. Проживав із сім'єю в селі Балки Радивилівського району Рівненської області.

Налітав понад 1000 годин, з них 30 польотів по приладах, і 50 годин нальоту вночі. Починаючи з 2007 року проходив службу у складі українського миротворчого контингенту в Ліберії. 2012 року було чергове відрядження до Ліберії у складі 56-го окремого вертолітного загону 16-ї ротації Збройних сил України.

Підполковник, командир вертолітної ланки вертолітної ескадрильї 16-ї окремої бригади армійської авіації 8-го армійського корпусу Сухопутних військ Збройних Сил України, в/ч А2595, м. Броди. Льотчик 1-го класу.

У зв'язку з російською збройною агресією проти України з весни 2014 виконував завдання із доставлення вантажів та особового складу в зоні проведення антитерористичної операції. Вивозив поранених із зони бойових дій, перевозив на борту лікарів, медикаменти, харчі та зброю, постійно брав участь у порятунку колег-військових та цивільного населення.

24 червня екіпаж вертольоту Мі-8 МТ («63-й жовтий»), під командуванням підполковника Андрія Бєлкіна, доправив вантаж в район Слов'янська і забрав групу фахівців Служби безпеки України, які встановлювали телекомунікаційне обладнання в зоні проведення АТО. Після зльоту з гори Карачун близько 17:10 вертоліт був збитий російськими терористами з переносного зенітно-ракетного комплексу. Внаслідок влучення ракети вертоліт вибухнув і впав поблизу села Новоселівка (на той час — Красноармійське) Слов'янського району, почалася пожежа з детонуванням боєкомплекту. Всі 9 чоловік, які були на борту, загинули: командир екіпажу підполковник Андрій Бєлкін, борттехнік майор Руслан Мазунов, штурман капітан Дмитро Шингур; четверо співробітників СБУ — підполковник Володимир Шкіра, майор Ігор Горбенко, старший лейтенант Олександр Петрищук, старший прапорщик Марк Шпак та двоє спецпризначенців 3-го Кіровоградського полку старші солдати Олексій Волохов і Олександр Кондаков.

О 17:07 було зроблено доповідь керівництву АТО про зліт, а о 17:10 вже надійшла доповідь про падіння вертольота. За свідченнями очевидців, озброєна група терористів чекала на зліт вертольота. Бойовики пересувалася на двох легкових автівках та мікроавтобусі. Після пуску ракети з ПЗРК, вони втекли у напрямку найближчого населеного пункту Билбасівка, що поблизу Слов'янська.

Упізнання проводилось за експертизою ДНК. 4 липня тіла льотчиків доставили літаком на аеродромі в Конюшкові, після чого з ними попрощались у Бродах, в клубі військової частини.

***

Андрій проходив військову службу у окремій бригаді армійської авіації на Львівщині, жив, будував плани на майбутнє, тричі літав у миротворчі місії на Африканський континент й живим-здоровим повертався додому. А тут, на рідній землі, загинув, боронячи святу українську землю і український народ.

Офіцер був родом із Криму. Звідти попрощатися із сином приїхала мати. Під час похорону вона взяла пригоршню землі з могили сина, аби й часточку його душі привезти до рідної Алушти.

Під час прощання, до церкви св.Олександра Невського у Радивилові прийшла чи не уся громада.