ЗАГОРСЬКИЙ МИХАЙЛО ВАСИЛЬОВИЧ (22.11.1989 – 14.02.2023 р.р.)

Дата та місце народження: с. Дружба Радивилівської територіальної громади

Дата та місце загибелі: 14 лютого 2023 року

Звання: молодший сержант

Обставини загибелі: загинув в боях на Бахмутському напрямку.

Сімейний стан: неодружений

Місце поховання: на кладовищі в с. Дружба.

Фото без описуФото без описуФото без описуФото без описуФото без опису

За вірність військовій присязі та мужність, виявлені під час захисту державного суверенітету й територіальної цілісності України, Михайла ЗАГОРСЬКОГО в листопаді 2023 р. нагороджено Орденом «За мужність» ІІІ ступеня (посмертно).

Державну відзнаку  отримала мама Любов Федорівна.

На фасаді Дружбівського ліцею, де навчався Михайло Загорський, міською радою встановлено меморіальну дошку.

***

Михайло Загорський  проживав у с. Дружба разом з батьками. Наш земляк  із 2014 року був учасником антитерористичної операції на Сході України. Коли виникла збройна агресія на українських кордонах зі сторони північно-східного сусіда, то він одним із перших став на захист свободи і територіальної цілісності нашої Батьківщини.

Будучи вірним сином України, справжнім патріотом по духу, Михайло Загорський  прийшов добровольцем до лав ЗСУ у березні 2022 року. Він ніс службу у складі легендарної окремої механізованої бригади «Холодний Яр», в бойову історію якої за час війни вписано багато мужніх подвигів та героїчних досягнень. Загинув воїн 14 лютого 2023 року в боях на Бахмутському напрямку.

 

***

На роковини загибелі Захисника  в лютому 2023-го  жителів Дружбівського старостинства об'єднала пам'ять про загиблого в боях за Україну 33-річного односельчанина Михайла Васильовича Загорського.

На фасаді Дружбівського ліцею , в якому навчався Михайло Загорський, міською радою встановлено на його честь меморіальну дошку. Адже немає нічого важливішого, ніж пам'ять про Людину. А в час, коли на нашу країну зазіхнув окупант, і справжні Герої-патріоти стали на її захист, пам'ять про життя, віддане за свою Батьківщину, набуває надзвичайного сенсу.

Народився Загорський Михайло Васильович 22 листопада 1989 року. З 1996 по 2008 рік навчався в Дружбівській загальноосвітній школі. Із 2014 року Михайло Загорський був учасником АТО на Сході України. В рік повномасштабного російського вторгнення, як вірний син своєї Батьківщини, справжній патріот по духу, наш земляк прийшов добровольцем до лав ЗСУ. Він тримав військовий стрій у складі легендарної механізованої бригади «Холодний Яр».

Михайло Загорський загинув 14 лютого 2023 року загинув в боях на Бахмутському напрямку.

Посмертно нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

Чи не вся сільська громада сьогодні схилила голови в пам'ять про Героя Михайла Загорського під час урочистого відкриття пам'ятної дошки.

Вшанувати безсмертний подвиг мужнього "холодноярівця" прийшли рідні, близькі, друзі, представники влади територіальної громади, священики, військовослужбовці, учні та педагоги ліцею.Перед освяченням меморіальної дошки звучав Державний Гімн України. Було оголошено хвилину мовчання за всіма, хто не повернувся з поля бою.

Право відкриття меморіальної дошки було надано командиру інженерно- саперного відділення, в складі якого перебував Михайло .

Багато слів хороших та сумних було сказано під час громадського зібрання в пам'ять про воїна . Висловлено вдячність його батькам за те, що виховали сина- патріота, який настільки любив свою землю, що віддав найцінніше - власне життя - за її мирне і вільне завтра.

Учні та вчителі ліцею підготували патріотичні виступи, пронизані невгамовним болем за всіх, кого забрала війна, за Україну, що окутана жалобою.

За упокій душі воїна Михайла Загорського відслужили панахиду, на місце вічного спочинку Героя відвезли квіти.

Низький уклін нашому земляку, мужньому воїну і безсмертна йому шана за захист України!

***

Таким він залишиться в спогадах друзів

 

Олександра Новосад - про Михайла Загорського: «Наш Мішанька  був завжди усміхнений, був  тією людиною, яка готова прийти завжди на допомогу. Це хлопець у якого все було нормально і, як він любив промовляти – «Все зробимо!» ( хто б і  що у нього не просив).

 Це був хороший, вірний друг, найкращий син і просто Людина з великої літери.

 Мені він був дорогий і близький, як брат, і я завжди буду з радістю, з гордістю і з усмішкою згадувати, як він у будь-яких ситуаціях, чи то хороших, чи складних, казав: ,, Мала, ти мені як сестра, і я завжди тебе захищу" . Ніколи не забуду, як під час повномасштабного вторгнення він, будучи у Польщі, рвався в рідну Україну, щоб стати на її захист. Аби окупанти не прийшли до нас, і щоб ми, його друзі й односельці, наші сім’ї, були  в безпеці. Михайло був настільки сповнений  патріотизму, що він не міг не приїхати, коли його хлопці йшли боронити Україну. Навіть перебуваючи у тих «гарячих точках», він завжди казав , що у нього все добре, що у нього все є.

Згадується  той безтурботний час з нашого дитинства,  коли Михайло подарував мені свої найулюбленіші іграшки – солдатики, не жалкуючи, наче для  молодшої сестри.

А ще Мішанька був дуже товариський, у нього завжди було багато друзів.

 Я пишаюсь , що мала честь знати його, товаришувати з ним і мати хороші відносини.

У всіх він залишився у пам’яті добрим, усміхненим і готовим прийти на допомогу.

 Хочеться, щоб кожен не забував про нього, про його безцінний подвиг для народу, для країни,  і приносив йому свою подяку і шану

 

***

ВІРШ СИНОВІ МИХАЙЛУ ВІД МАТЕРІ ЛЮБОВІ ЗАГОРСЬКОЇ

 

До тебе, любий сину,

Душею  зболеною лину.

Твоє дитинство, юність хочу пригадати,

Розраду раненому  серцю дати.

Ти був надією з дитинства,

І став опорою  вже з ранніх літ.

Веселий, добрий, лідер товариства,

Як рано обірвався твій політ.

Мав руки золоті та добре серце

Впорядкував будинок, посадив садок.

Футбол ганяв, рибалив дуже вперто.

На жаль, не дочекались ми діток.

Не раз у гори  з друзями ходив,

Ти котиків, собак любив

І мав відкриту, чисту душу.

Я «ДЯКУЮ» тобі сказати  мушу

За те, що  не шукав легких шляхів.

Стрімкою, небезпечною була твоя дорога:

Солдат, АТО, «Холодний Яр»…

Твоє плече – надійна побратимам допомога.

Наші роки, обпалені  війною,

Рядки ці зрошені сльозою.

Ти любив нас усіх,

А найбільше - вільну Україну.

За її майбуття ти загинув,

Мій любий , єдиний сину!

А тепер лиш могила, прапор і квіти…

Як серце щемить…

Як жити!?..

Лиш легесенький вітер шепоче щоднини :

« Ти був Сином своєї країни»

Живу, чекаю Перемогу .

Прожиті згадую роки,

І знову й знову помолюся Богу.

Цей сум зі мною – на  віки…

 

Код для вставки на сайт

Вхід для адміністратора

Створення нового проекту

Ви можете вказати варіанти відповідей для голосування, якщо це потрібно.

Додати файл
Додати файл
Додати файл
Додати файл
Увага! З метою недопущення маніпуляцій суспільною думкою редагування ТА ВИДАЛЕННЯ даного проекту після його збереження буде не можливим! Уважно ще раз перевірте текст на предмет помилок та змісту.

Авторизація в системі електронних петицій

Авторизація

УВАГА!

Шановні користувачі нашого сайту. В процесі авторизації будуть використані і опубліковані Ваші:

Прізвище, ім'я та по батькові, а також регіон прописки.

Решта персональних даних не будуть зберігатися і не можуть бути використані без Вашого відома.

Погоджуюсь на передачу персональних даних