Радивилівська міська рада об'єднана територіальна громада
Радивилівський район, Рівненська область

НА СКРОНЯХ – СИВИНА, У СПОГАДАХ – ВІЙНА. РОЗЦВІЛА ВЖЕ ВЕСНА ДЕВ’ЯНОСТА…

«Кожен ветеран – гордість нашої громади, приклад людського героїзму та незламності духу. Витуривши фашистського окупанта за межі рідної землі, саме на долі учасників та дітей війни випало лікувати її поранене тіло, піднімати з руїн, відбудовувати зруйновану інфраструктуру та промисловість. Честь і шана Вам»,  -  із таких щиросердечних слів було зіткане урочисте вітання ювіляру, жителю міста, учаснику Другої Світової війни Миколі Івановичу Ботвіну, який цими днями відзначив щедре дев’яносторіччя. З побажаннями міцного здоров’я,  квітами та цінним подарунком учасника війни віншували секретар міської ради І.С.Герасимчук, заступник міського голови з гуманітарних питань О.В.Пастух, голова міської ветеранської організації Д.К.Воронко. За сумлінну багаторічну працю, вагомий внесок у розвиток Радивилівщини, невичерпну енергію та з нагоди відзначення 90-го дня народження Микола Іванович отримав ще й почесну грамоту Радивилівської міської ради. 

Жвавий, з добрими, ясними очима ювіляр радо прийняв гостей на порозі свого помешкання: він тільки-но повернувся із Рівненського обласного госпіталю ветеранів війни, де, як сам жартує, «поправляв» втомлене роками здоров’я. Родом Микола Іванович з м.Кубані Краснодарського краю, народився 23 березня 1927 року. Не дивлячись, що коріння  його роду живила російська земля, себе ювіляр вважає не інакше, як українцем, бо «…для мене Україна була, є і буде рідною державою. Я – патріот України», - так принципово висловився він у публікації під назвою «НІХТО ІЗ НАС НЕ ЗЛЯКАВСЯ, НЕ ПІДВІВ, НЕ ЗРАДИВ», яка побачила світ у нашому часописі напередодні Дня Великої Перемоги у травні 2016-го. Наводимо невеликий фрагмент із тексту авторства Миколи Івановича: «У жовтні 1944 року я був призваний у військо. Перше своє бойове хрещення отримав у лютому 1945 року, коли наш полк стояв у резерві в повній бойовій готовності на недалеких підступах від Будапешта, де на той час точилися сильні та затяжні бої. Пізніше ще було чимало бойових операцій – великих та малих, вдалих, скорботних, а часом навіть і трагічних. Нас хвилювало і те, щоб ніхто із нас не злякався, не підвів, не зрадив. Відслужив, у підсумку, вісім років строкової служби. Демобілізувався я в 1952 році і залишився жити тут. Тому що полюбив цей край, а особливо – гарних, веселих та привабливих наших українських дівчат, тут і оженився. А далі була моя трудова діяльність, відпрацював 48 років. Бойова закалка пригодилася мені в моїй роботі в нарсуді та торгівлі.»

Після війни Микола Іванович  брав активну участь у відбудові народного господарства, шефській допомозі колгоспам у збиранні вирощеного урожаю, заготівлі зеленої маси для переробки на комбікорм. Тут, на радивилівській землі, минало його трудове  життя, зав’язувалась міцна, вірна, дружба, народилася сім’я. За участь у бойових діях ювіляр нагороджений орденом Великої Вітчизняної війни ІІ ступеня, орденом «За мужність», медаллю «За победу над Германией», іншими ювілейними медалями.

За плечима цієї шанованої людини довге життя, наповнене бойовою мужністю. Дякуючи за увагу та вітання, Микола Іванович навзаєм побажав гостям усіляких гараздів. А вони, в свою чергу, зичили імениннику яскраво відзначати  у широкому колі рідних і друзів ще й  ювілейне 100-річчя.

Наталка Янчин

 



« повернутися до списку новин